7 листопада клієнти комунальної установи “Обласний центр соціально-психологічної реабілітації” побували на екскурсії в Музеї народної архітектури, побуту та дитячої творчості

7 листопада клієнти комунальної установи “Обласний центр соціально-психологічної реабілітації” побували на екскурсії  в Музеї народної архітектури, побуту та дитячої творчості, який розташовано  в селі Прелесне.  На якийсь час усім вдалося поринути в атмосферу минулого, дізнатися про древні традиції. Багато клієнтів зізналися, що ні разу не були в у музеях. Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчості тут 20 років тому заснував учитель історії Олександр Шевченко.

Тут можна побачити справжню українську хату: з солом’яним дахом, ткацьким верстатом, рушниками і іконами по кутах. Є тут і старовинний вітряний млин, подарований харків’янами і зібраний буквально по колоді. До складу музейного комплексу входять зали, де виставлені зразки народної творчості і побуту місцевого населення (вишиванки, посуд, прикраси), а в археологічному відділі — кістки і зуби мамонтів, скам’янілі дерева, мінерали. Крім того, в музеї є комора з інструментами, кузня і навіть вулики. Поряд з музеєм стоїть стара школа, якій більше двох сотень років, а на її території росте дуб, посаджений ще на честь царя Олександра I. Тут же коштує пам’ятник сліпому учителеві, якого запросив пан Бантиш, і він учив селянських діточок грамоті.

Хата, представлена в музеї села Чарівне, класифікується як Слобожанська чотирьохстінка їй 110 років. Центральне місце в хаті займала вибілена піч. Якщо в хаті була дівчина на видані, то піч була розмальована. У кухні, де готувала хазяйка, був кут, який так і називався «Бабин куток». Там у неї були рогачі, дерев’яна лопата і так далі. Під вікном стояв великий стіл. У хаті також був червоний кут — святий. Там весели ікони. Якщо в хаті були дорослі дівчата, то у світлиці обов’язково стояла скриня, сюди дівчина складала собі надане. У кожної хазяйки у будинку був гребінь, пасмочка, ткацький верстат. А з боку на печі вмазало люстерко. Камора середини 19 століть також представлена в музеї. Камору, яку рубали з дерева, у дворі будували заможніші селяни. У каморі найчастіше зберігали зерно або інструменти. Камора, яка представлена в музеї, пристосована під майстерню столяра. У ній знаходяться санчата, гребінь, і інструменти якими користувалися столяри: пилки, стругали, рубанки і так далі. Кузню вважали не лише майстровою, в якій можна замовити сапу, серп, ніж і так далі, але і так званим «чоловічим клубом». Вогнище розпалювали деревним вугіллям, «але вугілля саме по собі горіти не буде до такої температури, щоб розплавити залізо, тому коваль-майстер брав собі помічника — молотобійця». На ковадлі працювала дві людини, коваль-майстер керував роботою і тому бив по ковадлу маленьким молотком, а молотобоєць цей удар повторював великим молотком. Найстарішим експонатом в музеї в селі Чарівне являється млин, їй близько 200 років.